Тези виступу Голови УРП «Собор», народного депутата України Анатолія Матвієнка на всеукраїнських муніципальних слуханнях «Реформа публічної влади як інструмент подолання фінансово-економічної кризи в Україні» 30 березня 2009 року в м. Києві.

Дозвольте привітати всіх нас із початком всеукраїнських муніципальних слухань.

Втішаюсь тим, що тема нашої розмови зібрала таких поважних людей. І я хочу дуже вірити, що кількість розмов на муніципальних слуханнях та інших подібних слуханнях нарешті перейде в якість змін.

Хоч маю певний песимізм, бо цих якісних змін не відбулося до сьогодні.

В умовах кризи потрібно братися за вирішення найнагальнішої проблеми в Україні.

Якою є ця проблема?

Смію стверджувати, що економічна криза є наслідком неефективності публічної влади.

В Україні криза є найстабільнішим явищем, бо перманентно виринає вже 17 років.

А найбільшим дефіцитом є дефіцит на ефективну публічну владу. Це і є головною проблемою сьогодення.

Чому так відбувається?

На це питання нам потрібно відповісти перед тим, як запроваджувати реформу.

За браком часу торкнуся лише двох проблем, говорячи про діагноз хвороби влади.

Перше.

Публічна влада, і особливо державна, виразилася в явище найбільш ефективного капітального вкладення (читайте - бізнесу).

Головною мотивацією прагнення до влади стало не прагнення до демонстрації професійної спроможності і високих морально-патріотичних якостей, а «достойно» жити, присвоюючи чуже.

Іншими словами, корупція є головною ознакою неефективності влади.

Виходячи із цього стає зрозумілим, чому саме такою була реформа 2004 року. Чому саме такою є виборча система.

Чому немає єдності влади? Чому кожний прагне до монополії та узурпації?

Чому порушується, а вірніше, взагалі ігнорується головна ознака демократичності влади – це підконтрольність влади народу?

Чому або кому служить імперативний мандат?

Чому ми перманентно перебуваємо у стані виборів?

Осмисливши ці запитання, ми неминуче дійдемо висновку: реформуючи владу, маємо найперше прагнути подолати корупцію. Ми повинні також домогтися того, щоб влада в суспільстві сприймалася не як корито, а як шлях служіння людині.

Реформуючи владу, маємо прагнути добитися того, щоб влада не була своєю чи чужою, щоб вона не преференції ділила і нищила ворогів, а забезпечувала рівну конкуренцію, змагальність та неухильне дотримання Конституції і законів України. Така влада сама повинна давати приклад моральності для громадян.

Друге.

Для досягнення більшої ефективності влади не менш важливо в процесі реформування дотримуватися принципу єдності влади, закріпленого ст.5 Основного Закону.

Сила влада визначається силою найслабкішої її ланки.

Найслабша ланка влади в Україні – це місцеве самоврядування. За вирішення цієї проблеми потрібно братися обіруч.

Парадоксально – всі за сильне місцеве самоврядування, але ми тільки тим і займаємося, що заговорюємо цю проблему.

Помилково прагнути комусь стати «батьком» ефективного місцевого самоврядування. Для здійснення реформи в цій сфері потрібна повноважна національна рада, яка об’єднає всі гілки влади, політичні сили, науковців, громадськість.

Національна рада повинна напрацювати модель реформи вищому державному керівництву.

Далі потрібен чіткий план проведення реформи, підкріплений наявністю політичної волі цей план реалізовувати.

Усвідомлюючи цілісність реформи місцевого самоврядування, ми повинні здійснювати її поетапно. Найперше – це місцеве самоврядування на базовому рівні. Стосовно цієї частини реформи розбіжностей практично немає, тому ми можемо розпочати її реалізацію негайно.

Конституційна реформа базового рівня місцевого самоврядування стане могутнім фактором консолідації держави. Адже реальне місцеве самоврядування – це пробудження державотворчої ініціативи мільйонів громадян.

Громадська ініціатива спричиниться до зміни патерналізму очікування на активну дію кожної особистості. Це означатиме подолання перманентної кризи в Україні раз і назавжди.

Вірю, що разом ми збудуємо багату Україну самоврядних громад.