Тези виступу Голови УРП «Собор», народного депутата України Анатолія Матвієнка на засіданні Центральної Ради партії 25 квітня 2010 року.

Доброго дня шановні члени Центральної Ради, старійшини партії, члени Контрольно-ревізійної комісії, дорогі гості!

Від щирого серця вітаю вас на сьогоднішньому засіданні ради партії. Це засідання ми проводимо напередодні славного двадцятирічного ювілею Української республіканської партії «Собор», тож дозвольте принагідно привітати вас, ваші партійні організації, подякувати вам за сумлінну роботу, за ті зусилля, які ви докладаєте, щоби Україна розвивалася і мала добру перспективу.

Я добре знаю як непросто буває обстоювати цінності нашої партії, український національний інтерес, коли довкола панує холуйство та невігластво, коли грабунок країни стає ознакою успіху, а багато чесних і порядних українців просто зневірилися в тому, що зміни на краще все ж можуть відбутися.

Та, запитаймо себе чи було легко Миколі Руденку і Олексі Тихому, Левку Лук’яненку та Оксані Мешко, іншим членам Української гельсінської групи - предтечі нашої партії, які 1976 року кинули виклик усій радянській системі?

Чи було легко членам УГС, ще за існування Союзу, ще до появи Руху, агітувати за українську незалежність?

Зрештою, чи так вже солодко було нам в часи акції «Україна без Кучми»?

Очевидно, що ні. Тому, найперше, що сьогодні я хочу донести до вас, це те, що нам не можна розслаблятися, нам потрібно подвоїти свої зусилля в цей непростий для України час.

А час і справді непростий. Ситуація, в якій знаходиться Україна зараз, зумовлена двома основними чинниками.

Перший чинник - геополітичний. Світ, зокрема Євросоюз та США, не збирається протистояти втягуванню України в російську зону впливу. Очевидно, це є результатом глобальної домовленості Медвєдєва і Обами щодо розмежувань зон глобальних геополітичних інтересів. Афганістан, Іран, Венесуела, Близький Схід - за американцями; пострадянський простір, зокрема, й Україна - за Кремлем.

Подібно до того, як Молотов і Ріббентроп ділили Європу в 1939-му, так само Медвєдєв та Обама ділять світ на початку XXI сторіччя. І Україна, на жаль, знову опинилася не з кращого боку „лінії Керзона”.

Очевидно, в одну гру зі Штатами грають і європейці, якім „геніальна формула Януковича” - інтегрувати Україну в Євросоюз настільки, наскільки до цього готовий Євросоюз - дає можливість зняти всі попередні зобов’язання, зокрема й перспективу членства в угоді про асоціацію.

Чи є геополітична ситуація України фатальною? Загрозливою, гадаю, так. Фатальною - ні. Політика „умиротворення агресора”, як свідчить історія, не може бути успішною. Зміняться уряди в ЄС, республіканці змінять демократів у США, зміняться зовнішньополітичні доктрини, і, зрештою, зникнуть поділи і зони впливу. Але доти, доки цього не сталося, від нас, республіканців, залежить наскільки швидко в державі Україна проводитиметься „білорусизація”.

Тепер про ситуацію в середині України. Тут головна проблема - це існування двох Україн - України європейської та України російської. Із приходом до влади Януковича російська Україна оголосила війну Україні європейській. Війну світоглядну, ціннісну, ідеологічну. Найнебезпечнішу війну.

Наша задача в цій ситуації доносити до усіх виборців помилковість розвитку України за російським сценарієм. Запитуйте у виборців Партії регонів, за якими стандартами життя вони хочуть жити - за стандартами Франції та Британії чи Росії і Білорусі?

Віктор Янукович, здобувши посаду президента на вільних і демократичних виборах, мав історичний шанс для того, щоби зробити націю більш згуртованою, а державу - потужнішою. Для цього йому достатньо було відмовитися від проросійського зовнішньополітичного курсу, закликати до консолідації усі політичні сили. Саме до цього його підштовхувала ситуація в українському парламенті, у якій фракції Партії регіонів, блоку Литвина та комуністів не мали більшості.

Переконаний, що формування коаліції у складі Партії регіонів, блоку Литвина та фракції «Наша Україна - Народна Самооборона» та формування Кабінету Міністрів на чолі з Арсенієм Яценюком дозволило б Україні зробити серйозний крок в напрямку побудови потужної європейської держави. Однак, регіонали, і Янукович особисто, виявилися неготовими до справді державницької оцінки політичної ситуації і пішли на антиконституційний шлях формування так званої «коаліції тушок». Спокуса максимально сконцентрувати, а в перспективі - й узурпувати владу, виявилася нездоланною.

Втім, тепер, після слів Азарова «Я не прем’єр-міністр, я перший міністр в уряді Януковича» ні у кого немає сумнівів, що влада в країні повністю і безроздільно належить Партії регіонів. Якщо регіоналам вдасться зробити добро для країни, і вони отримають заслужене визнання в суспільстві - ми буде аплодувати їхній продуктивній роботі; якщо ж ні - то на Партію регіонів чекає стрімке соціальне розчарування, а націонал-демократи отримають свій шанс запропонувати власну парадигму розвитку України.

Не витримує жодної критики і захоплення частиною громадян „стабільною і злагодженою роботою влади за Януковича”. Так, робота ведеться впевнено і спокійно, але це не творення фундаменту добробуту для українців, а будівництво ешафоту для усіх, крім „обраних”.

Конкретні ж досягнення влади, м’яко кажучи, нічого окрім почуття сорому в мене не викликають. Ганебні харківські домовленості Медвєдєва і Януковича «газ в обмін на флот» затьмарюють навіть бездарні газові угоди Тимошенко і Путіна. Фактично, ми розраховуємося українською територією за нашу ж наркотичну залежність від російського газу. Великою оманою є й так зване підвищення орендної плати Чорноморського флоту (на основі чого і розрахована знижка вартості газу), бо ж із очікуваним у світі зниженням вартості блакитного палива, економічний ефект для України від харківських угод буде нульовим. А флот при цьому на довгі роки залишатиметься в Севастополі.

Такою наразі є ситуація. Але я хотів би закликати нас не зациклюватися на боротьбі та запереченні того ж Януковича чи Партії регіонів. Ми повинні пропонувати позитивні меседжі виборцю, пропонувати сценарій творення, а не сценарій руйнування.

Нашою метою не є усунення Януковича від влади. Нашою метою не є вигнання чужинецького Чорноморського флоту із Севастополя, нашою метою не є дешевий газ чи безвізовий режим із Європейським союзом. Все це - лише засоби.

Наша мета - це сильна, багата Україна, яка забезпечує гідний рівень життя кожному громадянину. Наша мета - це Україна, у яку мріятимуть емігрувати американці та японці, шведи та німці, поляки та росіяни. Таку країну можна побудувати. Понад те - така країна буде побудована, але як швидко це буде зроблено, залежить в першу чергу від нас.

Ми, як партія, повинні докладати зусиль для досягнення цієї мети.

Із цим посланням ми повинні йти сьогодні до виборця; ми повинні вміти чітко і переконливо доносити до нього чому нинішня влада діє неправильно. Ми повинні вміти пояснити кожній людині, чому нинішня влада шкодить їй персонально, і найголовніше - що ми можемо запропонувати кращого. Епоха гасел та романтизму відходить у минуле, щоби допомогти Україні ми повинні діяти адекватно вимогам часу, модернізувати національно-демократичну ідеологію відповідно до викликів сьогодення.

Що ж таке модерна національно-демократична ідеологія?

Найперше, це - повага до себе, своєї родини і своєї нації. Без цього, ми ніколи не доб’ємося поваги від інших. Вважатимемо себе рабами - рабами і будемо.

Ця повага неможлива без знання себе, своєї історії, мови і культури. Зараз стає модним зневажливо іронізувати над ініціативами Віктор Ющенка щодо Голодомору, відбудови Батурина і т.д. Ба навіть, указ про відзначення Степана Бандери званням Героя України дехто сприймає як щось «передчасне» та «одіозне».

«Держава не твориться в будучині, держава твориться нині», - так, ніби до нас, промовляє Олег Ольжич.

Тож ми повинні доносити до усіх українських громадян, що патріотизм - це не аморфне, романтичне і безглузде поняття. Патріотизм - це цілком конкретна життєва цінність, без якої неможливо розбудувати і духовний, і матеріальний добробут народу.

Другий концепт сучасного націонал-демократа, це - толерантність. Ми ніколи не зробимо Україну соборною, якщо не будемо толерувати тих наших співвітчизників, які з різних причин, ще не повернулися до свого українського коріння. Пам’ятайте, що кожний докір російськомовному українцеві, кожний прояв зневаги та погорди до наших співвітчизників, які мають іншу позицію - це удар по силі українського народу, це шлях, по-якому так хочуть нас повести вороги.

Наша сила у єдності Але єдність можлива лише за умови взаємної поваги та взаємної допомоги, тож ключ до цієї єдності - в толерантності.

Третій, і дуже важливий момент - це повна відмова від ролі держави як глобальної годувальниці. Влада існує лише для того, щоби забезпечувати права і свободи громадянина та координувати спільні інтереси членів спільноти. Радянський союз, як тоталітарна держава, нав’язувала нам державний патерналізм як справу самозрозумілу. Зараз ситуація є кардинально іншою - все залежить від нас самих. При цьому, зрозуміло, що соціальний захист потрібен, але для найвразливіших верств населення.

Хотілося б підкреслити, що описане вище сприйняття ролі держави в соціальному житті є ключовим для розуміння змісту сучасної національно-демократичної ідеології. Саме цей концепт є головною нашою відмінністю від патріотів із Блоку Юлії Тимошенко.

Ми повинні гуртувати довкола себе усіх справжніх націонал-демократів. Спіпраця із Юлією Тимошенко в опозиції потрібна, але в інтересах збереження демократії в Україні, не можна довзолити БЮТ захопити національно-демократичний електорат, який підтримував блок „Наша Україна”.

Очевидно, що УРП „Собор” самостійно має достатньо обмежені ресурси і можливості, тому провід партії послідовно докладає зусиль до консолідації усіх політичних сил, які стоять на близькій нам ідеологічній платформі. Зараз ми виходимо на можливість формування потужної національно-демократичної політичної сили, у формі блоку, а в перспективі - й єдиної партії, із „Фронтом Змін” Арсенія Яценюка, середовищами Петра Порошенка, Миколи Мартиненка, низки патріотичних і незалежних депутатів із фракції НУНС, серед яких Ткач, Стецьків, Круць, Жебрівський та деякі інші.

Вже зараз ми повинні виходити на серйозний та змістовний контакт із політичною партією «Фронт Змін». Прошу партійні організації на місцях невідкладно вийти на відповідні осередки «Фронту Змін» та ініціювати співпрацю по конкретним напрямках політичної програми «Уряд Змін». Ми не повинні чекати запрошення чи першого кроку, наше нагальне завдання - йти в ініціативі об’єднавчих процесів, показувати свою здатність до ефективної роботи із виборцями. Тільки у такий спосіб ми зможемо належно підготуватися до наступних виборів і зробити об’єднання українських націонал-демократів реальністю.

Підсумовуючи, повторю: ми не повинні втомлюватися, ми повинні працювати і єднатися. Переконаний, що старий девіз УРП „Цілі наші гідні, засоби чесні - тому успіх неминучий” приведе нас до нових перемог, першою з яких стануть місцеві вибори у березні 2011 року.