"Свобода", 26 вересня 2005 року

Заступник глави Секретаріату президента, голова Української республіканської партії «Собор» Анатолій Матвієнко про відповідальність політиків і результативність їхньої роботи

Марина ФІАЛКО: Щирі вітання всім слухачам Радіо Ера-ФМ. Нині ми відзначаємо річницю подій, які одні називають помаранчевою революцією, а інші технологією зміни наявних режимів. Україна несподівано в минулому році для всієї планети та й в деякій мірі для самих українців спалахнула яскравою зіркою свободи. І саме свобода слова і свобода друку, за яку при попередній владі можна було поплатитися життям, стала безперечним завоюванням Майдану. Так, один рік є замалим терміном для виконання новою владою всіх обіцянок, які виголошувалися політиками на Майдані. Але став цей рік і досить тривалим відтінком часу для згуртованої роботи тих-то політиків при владі. Сьогодні президент Віктор Ющенко знову, як і рік тому, вийде на сцену Майдану, аби прозвітувати перед українським народом. І це теж безперечна перемога демократії.

Відповідальність політиків і результативність їхньої роботи буде темою ранкового іспиту для заступника глави Секретаріату президента, голови Української республіканської партії «Собор» Анатолія Матвієнка. Вітаю вас, пане Анатолію, в нашій студії!

Анатолій МАТВІЄНКО: Вітаю, пані Марино, вас і всіх радіослухачів!

М.ФІАЛКО: У нас до вас прохання, відповідати на наше рейтингове опитування. Сьогодні ми пропонуємо вам зробити аналіз роботи нової помаранчевої влади за рік, що минув. Власне потрібно говорити за 10 місяців, а не за повний рік. Так от, запитання звучить таким чином: «На вашу думку, чи витримала помаранчева влада іспит владою?».

А ми розпочинаємо нашу розмову з Анатолієм Матвієнком. І перше запитання до вас, пане Анатолію, це те, що чекає напевно більша частина українського народу від політиків, тієї події, яка відбудеться сьогодні на Майдані, про те, що не один день вже говорять – про примирення. Примирення політичних сил на Майдані, на яке, звісно, як я сказала, сподівається чимало українців. З тим розколом політичних сил, яке відбулося у вересні місяці, пов’язують багато розчарувань українського народу. Воно відбудеться сьогодні чи ні, за вашими прогнозами?

А.МАТВІЄНКО: Я думаю, що Майдан нам всім має нагадати про відповідальність. Відповідальність найперше перед нашими громадянами, перед Україною, перед її майбутнім, що буде. І я думаю, що коли ми поставимо в центр всіх роздумів цей національний інтерес, то примирення обов’язково відбудеться. Якщо тільки ми будемо зраджувати цьому святому пріоритету і будемо вирішувати якісь власні амбіції, то, безперечно, цього відбутися не може. Мені видається, що причина того, що відбулося певне розходження полягає в тому, що вони вже заспокоїлися і вважали, що все вирішено. На превеликий жаль, це зовсім не так.

Тому сьогодні, очевидно, ви бачите, напередодні всі політичні сили говорять про те, що відповідальності перед майбутнім України. Ми маємо дійсно сьогодні об’єднатися, ну принаймні ми розуміємо, що у кожного можуть бути якісь свої шляхи руху України, якісь свої акценти. Але в цілому ми не маємо втратити завоювання помаранчевої революції – це демократія, це свобода слова, це право на те, щоб не було грабунку, щоб не було корупції, це право на те, щоб були зреалізовані наші можливості і відгукнулися на рівні життя кожного громадянина.

І тому сьогодні ви чуєте і з одної, і з іншої, з третьої сторони і від соціалістів, і від Юлії Тимошенко, і від «Нашої України» про те, що, очевидно, ми маємо думати про те, які конфігурації майбутніх виборчих блоків можуть бути. Не виключається можливість, що це може бути якійсь великий мегаблок, але те, що незаперечним є – це утворення державницькій коаліції, яка б не допустила реваншу приходу тих сил, проти яких ми власне і протестували, які топтали гідність кожного українця. Проти чого ми боролися і зрештою, що мотивувало вихід на Майдан, то, очевидно, це незаперечно. Тому отака державницька коаліція, це ніби вже абсолютно очікувальна реальність, а чи буде якійсь єдиний блок – це питання переговорів.

М.ФІАЛКО: Власне стосовно створення такого великого мегаблоку, то, якщо можна я вас процитую, що всі розмови про створення мегаблоку є піар-кроком до річниці помаранчевої революції і не більше.

А.МАТВІЄНКО: Так, я говорив, що… Знаєте це також стимул. Я говорив проте, що я підозрюю, що для того, щоб вийти на Майдан і не говорити про об’єднання, це є зраджувати очікування Майдану і рік тому, і сьогодні. І тому дуже багато політиків дійсно говорять про якісь об’єднання для того, щоб пережити тільки цю дату. Або спровокувати в такий спосіб свою ініціативу, щоб вона ніколи не була зреалізована, а потім пояснювати всю виборчу кампанію, що от я або хотів, або хотіла, але, на превеликий жаль, та сторона мене не почула. Мені видається, що ці піар-кроки варто відкинути, і я дуже сподіваюся, що моє застереження, яке я дійсно говорив, можливо, остудить голови піарщиків і заставить політиків думати за Україну.

М.ФІАЛКО: Але власне політична боротьба, яку називають зараз дійсно демократичною, і це є одним із досягнення помаранчевого Майдану, вона і передбачає об’єднання заради, об’єднання проти свого ворога. Власне це має відбутися сьогодні і на Майдані. Про це ви щойно говорили. Але чи будуть політики об’єднуватися заради того, щоб відстоювати національні інтереси України і дбати за українців, за тих хто в минулому році мерз на Майдані?

А.МАТВІЄНКО: Я думаю, що справа не в ворозі, ніхто не повинен шукати ворога. Мир маємо розуміти, що Україна за 14 років своєї незалежності опустилася…

М.ФІАЛКО: Добре. Противника на виборах, якщо можна так сказати.

А.МАТВІЄНКО: Ні. І це я не погоджуюся. Опустилися на таке дно брудної каламуті, цинічності, подвійних стандартів, аморальності, казнокрадства, корупції, брехливості, обману, власної наживи, що і це влада якби стала головним джерелом збагачення, депутатський мандат став способом наживи, при тому на всіх рівнях, влада є істинним коритом чи була для багатьох, і безвідповідальною по своїй суті. І тому йде мова про те, що ці стандарти, які вже стали, на жаль, стандартами до помаранчевої революції вернути ми не маємо право. Ми не маємо право дати їм вернутися, а таких людей є і ви подивіться, як їх рейтинг сьогодні зростає неймовірно.

Люди, я розумію їх відчай, я розумію їх розчарування. Але я хочу сказати, люди, в своєму розчаруванні стимулюйте моральність, стимулюйте тих, до кого може бути довіра, не ганьбіть все і вся, і кажіть, давайте повертатися назад, тому що тільки згадайте, що нас могло чекати. І тому, безперечно, критичне відношення є об’єктивне і виправдане, бо не все те, про що мріялося, але тут є на то причини, якщо буде час, я вам попробую їх прокоментувати. Тому йде мова не про пошук ворога, йде мова про те, щоб не допустити повернення умов, в яких будуть народжуватися знову нові казнокради і будуть збільшуватися їхня нажива. Йде мова за те, щоб ми зберегли свою демократичну перспективу і європейськість вибору.

М.ФІАЛКО: Пане Анатолію, про високі стандарти моральних політиків в політиці було сказано в минулому році на Майдані. Чи не зависокою виявилася ця планка для помаранчевої влади, я маю моральності в політиці?

А.МАТВІЄНКО: Я думаю, що не зависокою, просто планку можна було б моральності ще піднімати, чи є політики, які здатні її долати? І чи виховали ми плеяду таких політиків? Але це не означає, що планка має бути опущена. Хай тренуються, хай люди бачать, чи здатні вони долати, тому планка моральності має бути ще піднята вище, і я вважаю, що це абсолютно завоювання Майдану і справедлива вимога народу. А те, що ми всі вражені на генетичному рівні дуже багато значить чи більшість членів нашого суспільства тими ганебними явищами, це також правда. Ви подивіться, я чув якось вашу передачу, коли просто у перехожого запитували, як ви оцінюєте? Та, оце люди прийшли, щоб накрасти, кума, свата брати поклали. А щоб ви робили? Так я також би дав можливість своїм рідним задовольнити свої бажання влади, якби я прийшла.

Тобто, з одного боку, необ’єктивність і принцип моралі, а власне своє відокремлення від влади в багатьох сьогодні якби виводить із рівноваги і доводить їх до гніву. Це ми маємо сказати, що всіх нас вчили красти, всіх без виключення. Одних по примусу, другі це робили свідомо, безкарно. Тому ми маємо остановити…

М.ФІАЛКО: Але стосовно моральних заяв на Майдані, що влада не буде красти, це було сказано також, і про це говорилося при призначенню кожного міністра, голови райдержадміністрації, про це говорилося президентом неодноразово, про це повторюється постійно. Але виходить, що при владі знаходяться люди, які не чисті на руку?

А.МАТВІЄНКО: Я ще раз повторюю, що період нашого видужання є не миттєвий. В чому є дуже велика помилка і сформована ілюзія, яка розчарувала найбільше. Я це буду говорити сьогодні, можливо, на Майдані, якщо буду мати слово. Всі ми запропонували суспільству в дні помаранчевої революції, якби підсумувати, то можна було б висловити це одним гаслом «Буде важко, але ми переможемо». І всі чекали, що от після третього туру ця перемога вже настане, і ми зайдемо за ріг будинку, і там вже інше життя. А треба було, очевидно, говорити ще й про іншу складову, що ми переможемо, але буде важко і для того, щоб стати такими, як ми хочемо для цього треба ще багато зробити. І от до цієї роботи ніхто не кликав, і люди в своїй ілюзії швидше розчарувалися, ніж в реальному житті, тому що, я ще раз кажу, це дорога, яка потребує дуже серйозних зусиль.

М.ФІАЛКО: Щоб не було розчарувань, не потрібно створювати ілюзії, можна зробити висновок і з того, що ви говорите. Але Бог з ним, з тими ілюзіями, ми маємо сьогоднішній день і маємо реалії. Скажіть, будь ласка, аби дійсно не було такого розчарування, можливо, і не було б такого розколу у владній команді, то, можливо, потрібно було б провести ту люстрацію, про яку говорили одразу після революції?

А.МАТВІЄНКО: Ну, безперечно, це треба було провести ще в 1991 році. А те, що люстрація вже після помаранчевої революції, даруйте мені, яка люстрація? По відношенню до кого, до права вас підтримувати помаранчевих і когось іншого біло-голубих? Вони обмануті, але ми не можемо проводити люстрацію, коли вся система державної вчорашньої влади працювала на таке зомбування. Я в Харкові був, займався питаннями виборів. Як можна протестувати проти того, що люди вірили, що Ющенко американець, що все він віддасть завтра Америці, що він продасть землю, що нас пустить з торбою по світу. Ну, як проти цього…

М.ФІАЛКО: Давайте не будемо поширювати ще раз міфи, які були створені.

А.МАТВІЄНКО: Але цими міфами, це їх правда була. І тому, я вважаю, що це було б не що інше, як велика помилка. Люстрація потрібна була в 1991 році.

М.ФІАЛКО: Добре. Дякую. От ми прорахунки влади, ми трішечки чіпанули це у нашій розмові. Але, можливо, ви зараз скажете які є найбільш явні прорахунки для влади і про які прорахунки буде говорити сьогодні о 20 годині президент, якщо буде говорити про них?

А.МАТВІЄНКО: Я думаю, що ми маємо бути свідомі того, щоб не робити трагедію з того, що розійшлися погляди, оскільки Майдан зібрав від крайніх лівих до крайніх правих. І коли ми протестуємо проти чогось, то таке об’єднання є абсолютно поясненим і об’єктивною реальністю. Но коли ми переходимо до творення, до будівничої роботи, то зрозуміло, що один бачить один алгоритм побудови, інший бачить інший алгоритм побудови і розходження в цих думках, очевидно, не є трагедією. Трагедією є те, що ми просто пробуємо зліпити це все в якийсь один конгломерат. В цьому є проблема. Очевидно, непідбір команди під задану тему є помилкою.

Друге, ми говорили про те, що ми переможемо, а потім будемо думати про те, якою має бути команда, які завдання перед собою поставимо. Знову ж таки помилка полягає в тому, що людям потрібно було відповідати, що буде, скажімо, після виборів. І люди мали знати, що буде після виборів і яка команда буде реалізовувати це поставлене завдання. Ми не готували серйозно ні стратегічний навіть самий на близьку перспективу програми і не показали, що ось ці люди будуть реалізовувати цю програму.

Третя помилка в чому, я вважаю, її дуже суттєвою, вона є моральна з точки зору поведінки Віктора Андрійовича Ющенка до людини, але вона є помилкою і по відношенню до суспільства. Коли ми прийшли до перемоги, то здавалося би, що не можна обійти людину, яка так гаряче захищала помаранчеву революцію, дайте їй посаду. А треба було давати посаду не по бажанню, а треба було давати посаду по здатності цієї людини цю посаду обіймати і ефективно цією посадою розпорядитися. Це також ми маємо говорити про те, що …

М.ФІАЛКО: Ці прорахунки усвідомив президент, на вашу думку?

А.МАТВІЄНКО: Я думаю, що так і я вважаю, що він був щирим і залишається щирим. І нам не варто, але є прорахунки суспільства, про що я говорив. Ми маємо усвідомити, що от ви сказали в самих початках, що завоювання – це свобода слова. Але це ж є і головний інструмент відповідальної влади.

М.ФІАЛКО: Це ще й випробування свободою слова і треба його пройти для влади.

А.МАТВІЄНКО: Да, це найстрашніше випробування, бо свобода слова робить прозорою владу, і влада не може бути такою цинічною, як вона була. Тому свобода слова це той головний фундамент, бо це контроль суспільства над діяльністю влади, а це і є основа демократичної держави. Тому, коли ми будемо мати таку прозорість, то повірте мені, влада наша буде змінюватися від доброї до кращої і це є ґарантія того, що ми будемо рухатися все швидше і швидше.

М.ФІАЛКО: Пане Анатолію, стосовно свободи слова і стосовно критики журналістів, перепадає чималенько новій владі від моїх колег і від нас, я так думаю, що напевно місяців так 2-3 стрималися журналісти, а потім вже почали критикувати. Чи ця критика з боку журналістів, чому вона не призвела до такої реакції у владній команді стосовно тих помилок, які вже були помітні? Чому тільки зараз ви говорите про прорахунки і називаєте їх, і все правильно говорите? Але рік то минув, 10 місяців?

А.МАТВІЄНКО: По-перше, ви знаєте, що не можна бити за першу помилку. Зрештою потрібно знати мотивацію цієї помилки, бо забери у людини право на помилку, то забери в неї життя, тому що не варто жити, головне яка мотивація. По-друге, людина має ще і якби опанувати ту посаду, на яку вона прийшла. Це також є непрості речі. І очевидно вони мають якійсь певний час. Ми можемо говорити про те, що багато цього часу було згаяно чи мало, але це також об’єктивні процеси. Ну і потім, що нам було заборонено? Нам було заборонено критикувати владу, конкретні персоналії, починаючи з найвищого посадовця, це президента. Зараз ми маємо це право і ми втішаємося, і ми забагато, я не кажу, що не об’єктивно, але цим захоплюємося самі себе принижуючи, бо нам хочеться того, що нам ніколи не давали. Зараз у нас якби право на це є.

М.ФІАЛКО: Добре. Якщо можна, право на самокритику ми маємо. Чи було помилкою президента призначення вас головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим?

А.МАТВІЄНКО: Я не знаю, мені дуже важко говорити про те, чи було це помилкою, бо це мене стосується особисто. Я сумлінно і щиро працював. Я хотів продемонструвати, що українська влада в моєму лиці і в тієї команди, з якою я прийшов, не краде, не грабує, вона щиро хоче змін. І я думаю, що нам це вдавалося по-трошки стверджувати. Але моя помилка була, очевидно, в певних моїх діях, в тому числі і у відставці, але то інша причина. Причина пов’язана вже з політикою.

М.ФІАЛКО: Звернемося до нашої електронної скриньки, тому що в розвиток нашої розмови щодо подій у Криму, які відбувалися за вашого головування, запитання від нашого дописувача Нестора зі Львова: «Який національний інтерес переслідували ви, погоджуючись на прем`єрство в Криму?».

А.МАТВІЄНКО: Я знаю, що Крим – це дуже відповідальна ділянка роботи. Як і для кожного з вас, всі проблеми Криму для мене особисто – це власна проблема, це власний біль. Я розумію, як тривожить сьогодні кожного українця все те, що відбувається в Криму, я розумію, що багато дуже спекулюють на цих проблемах в Криму, і це все збуджує і бунтує в серці кожного громадянина України, і тому я вважав, що дуже важливо в Крим від анклаву, в який його помилки української влади і свідома політика влад інших країн перетворили, потрібно перетворити в найкращий реґіон України. І Крим на це має підстави.

Тому це і є та національна ідея, якою я керувався, розуміючи, що Крим має стати найкращим реґіоном, повноправним України. Він має інтеґруватися в Україну. І Крим має не бути дотаційною територією, якою вона сьогодні є, маючи неймовірні багатства, Крим має стати донором, має показувати всім іншим реґіонам України, як потрібно господарювати з тим, щоб було добре Україні і конкретним мешканцям конкретного реґіону.

М.ФІАЛКО: Це хоч частково вдалося вам зробити? Реалізувати такі свої наміри і ідеї?

А.МАТВІЄНКО: Я ще раз кажу, що я думаю, що я з цієї дороги не зійшов. Я думаю, що ми зробили ряд суттєвих кроків по шляху…

М.ФІАЛКО: Ви хочете знову повернутися в Крим?

А.МАТВІЄНКО: Я б із задоволенням повернувся в Крим, і думаю, що якби я відчув потребу і кримчан у тому, то я був би неймовірно щасливим.

СЛУХАЧ: Добрий день. Мене звати Андрій, місто Харків. Я перший раз у минулому році брав участь у виборах, але слідкую, і мені це дуже болить. І я помічаю, що кожного разу така ситуація, є дві тенденції на виборах, є сили проукраїнські і антиукраїнські, вони маскуються, але видно. Вітренко – це сила антиукраїнська, ви не побачите на її мітингах жодного українського прапору. Те ж саме я міг би без натяжки сказати про Януковича, і тому ці вибори, що будуть, вони пройдуть з цією ж проблемою. Вам не здається, що щось треба з цим робити? Якось переводити в інше русло, щоб не був кожного разу вибір не з того, що комуністи, соціалісти чи ліберали, тобто щось з високих матерій, а просто стоїть вибір, що далі з країною буде? Це дуже боляче.

А.МАТВІЄНКО: Я думаю, що це надзвичайно актуальне і дуже важливе питання, і я вам дякую за це запитання, і хочу сказати, що дійсно ми загальмували свій розвиток на етапі Україна чи не Україна. І на превеликий жаль, тільки помаранчева революція через 14 років поклала край дискусії, чи бути Україні незалежній, чи ні. І ми завершили 14-річний цикл, на відміну від інших держав, які пройшли їх за 2-3 роки. Це є проблема державотворення в Україні. Саме через те, що ми ніяк не можемо усвідомити, що незалежність – це не є мета, але це є свята умова для того, щоб люди, громадяни цієї держави жили заможно і достойно. Ми все шукаємо собі якогось партнера, в якого можемо бути сателітами, шукаємо собі Білокаменної і думаємо, що цей союз нас ощасливить. Ми маємо розуміти, що щастя в наших руках.

І тому, можливо, нарешті тільки ці вибори 2006 року вже не є виборами зовнішньої загрози. Є внутрішня загроза – або бандитський режим, або все-таки демократичний. Але накінець немає зовнішньої загрози, тому що ні комуністи, ні Вітренко тим більше сьогодні не можуть уже ніяк складати більшості. І це все-таки є завоювання у нашій державотворчій роботі.

СЛУХАЧ: Здравствуйте. Это Владимир из Запорожья. Меня удивляет одно. Собираются праздновать годовщину революции. Ну а мне кажется, нужно сделать отчет властей за этот год, потому что ни бандиты не сидят в тюрьмах. Народ должен потребовать отчет, ничего не сделано этой властью.

А.МАТВІЄНКО: Пане Володимире, я думаю, що у вас там собака така є дуже, видно, активна. Це з вами треба боротися із бандитами, відчуваю. Але ви праві. Ми розглядаємо сьогоднішнє свято не як свято, а як день, який зобов`язує нас дуже серйозно думати, як день відповідальності, дійсно як день звіту. І я думаю, що президент буде говорити про речі. І найперше його промова буде стосуватися не якогось пафосу, а дуже тривожного переживання за все, що відбувається в Україні. Але ми маємо і не забувати про те, що зміни також позитивні. Ми не можемо собі тільки посипати голову попелом, ми маємо розуміти, що на досягнутому, хоч воно і скромне, ми маємо будувати свою перспективу, і тому це є день нашого одкровення, це є день нашого завоювання, яке зобов`язує нас всіх працювати активніше.

СЛУХАЧ: Добрий день. Це Сергій з Одеси. Кажуть, що нова влада нібито працює, але неодноразово я звертався до влади за вирішенням своєї проблеми, і мені дають тільки відписки. Я знову потім звертаюся до них, говорю, це ж відписка, це не по суті відповідь, але мені по суті відповідь так і не надають. Я і на Шовковичну звертався, і в міністерство звертався, і ідуть самі тільки відписки.

СЛУХАЧКА: Доброго ранку. Як ви могли перед виборами вчинити розкол в УРП «Собор», зрадити своїх соратників з УРП, зрадити особисто політичну совість нації Левка Лук`яненка? І як ви збираєтеся спокутувати свою провину перед більшістю республіканців?

А.МАТВІЄНКО: Пане Сергію, стосовно відписок. Я як заступник глави Секретаріату президента хочу вам сказати, що займаюся питаннями реґіональної політики, і тому якщо ви мені напишете на адміністрацію, я обіцяю розібратися і спробувати допомогти, якщо на те є об`єктивні підстави. Стосовно другого запитання, бо такого зневажливого ставлення, не представилася, на жаль, радіослухачка. Не обманюйте себе ілюзіями. Я ніколи нікого не зраджував. Сьогодні Левко Лук`яненко вийшов з партії, склав повноваження голови ради старійшин і іде, наскільки мені відомо, у партію «Батьківщина» в їх списку. Я за будь-яких умов ніколи не вийду з партії, навіть якщо я не зможу кандидувати в списку будь-якої партії чи блоку, вірніше, партій.

І я вважаю, що ви цим маєте найперше керуватися, бо зраджувати партію в ім`ям мандату – це є, очевидно, відступництво. Я собі такого не дозволяв. І все, що я роблю, я роблю по закону і по статуту. У вас є підстави ставити питання до голови партії, змінювати його на з`їзді, будь ласка, робіть це цивілізовано, демократично, а не бандитським способом, перекриваючи всім і вся дорогу до місця з`їзду, не даючи слово і задовільняючи себе за будь-якої умови якусь свою особисту прихіть. Я вважаю, що це не норма в партії. Партія має про це знати.

М.ФІАЛКО: Але так чи інакше розкол в партії і не лише у вашій відбувся. Але є ще один факт. Ще у 2002 році було утворено в рамках БЮТ групу УРП «Собор», а розкол стався тільки зараз. Група була створена, вже тоді якісь протиріччя були всередині блоку. Чому саме зараз розкол?…

А.МАТВІЄНКО: Ні. Ми є суб`єктами БЮТ, ми 4 роки незалежно від того, як нас не топтали, витримали свою місію, і цю місію пронесли з честю, на відміну навіть від багатьох членів партії «Батьківщина», які вийшли з партії за велику мзду, жоден член УРП «Собор» не покинув БЮТ. Сьогодні перед нами є право вибору, якою дорогою рухатися. І коли кажуть одна частина партії, що в нас немає іншого вибору, як тільки йти разом з «Батьківщиною», а я вважаю, що це не так, у нас є можливість вибору, навіть якщо йти з «Батьківщиною», то за яких умов? А коли тобі просто диктують, і ти маєш підкорятися, то це вже не є партія, це вже є підстилка. І тому йде мова про те, що з-за мандату, який ґарантований у БЮТ, люди зраджують партію. Я вважаю, що нами має керувати сьогодні ідея, ідеологія, яка нас сьогодні об`єднала, і тому відстоюю або боровся за те, щоби партія вибирала з можливих варіантів. І це право партійців, а не вождів, які захотіли стати депутатами за будь-якої умови.

М.ФІАЛКО: Щоб жити, ми повинні партію зробити парламентською. Це сказані вами слова. І ви назвали, що є 3 способи зробити саме партію парламентською. Три способи блокування. Найбільш прийнятний для партії «Собор» який бачите?

А.МАТВІЄНКО: Ми ведемо переговори. Ці 3 я можу тільки повторити. Але після того, як ми завершимо переговори, з`їзд, зробивши перерву, збереться на своє чергове засідання і прийме кінцеве рішення. Ми говоримо про те, що це може і, очевидно, найбільш тяглий процес формування «Правиці». І це необхідна умова не тільки для того, щоб пройти в парламент, це необхідна умова сьогодні як виклик часу. Ми маємо мати правоцентристську силу, яка буде відстоювати національно-демократичну ідеологію. І це, можливо, блок з Юрієм Костенком. Ми говорили про те, що можливо, такий цікавий блок як другий варіант з «Порою» і з рядом інших демократичних сил. І ми говорили про те, що є проект, який також є цікавим для УРП «Собор» – це НСНУ. Це ближчі по ідеології нам політичні сили, тому що як би ми не говорили, Юлія Володимирівна є лівою за ідеологією партія. УРП «Собор» є правоцентристською, консервативною силою.

М.ФІАЛКО: Але блокуючись з НСНУ, ви заявили, що отримаєте, і то це буде по максимуму, декілька місць у парламенті. То це не є шансом для партії.

А.МАТВІЄНКО: Я зараз… Ну давайте будемо бігти за кількістю місць у парламенті, чи давайте будемо бігти за ствердженням якоїсь певної філософії, ідеології, політики у суспільстві. Партія – це не мета. Мандат депутатський – це не мета. Це засіб. Мета, очевидно, – якою буде Україна. І сьогодні полонило, на превеликий жаль, розум, заполонило бажання бути депутатом, а не будувати Україну. Тому відповідаємо на запитання, яку Україну ми будуємо і з ким? І ми це питання поставимо, тоді відпадуть всі проблеми. Нам кажуть, ні, спочатку давайте у владу, а там побачим. Я вважаю, що спочатку треба визначити свою місію. Це невизначення місії є зрадою. І скільки б тобі років не було, які ти заслуги не мав би вчора, ти маєш розуміти, що за кожний прожитий свій день ти маєш відповідати.

М.ФІАЛКО: Тобто такої самоцілі зробити партію парламентською у вас немає на сьогоднішній день?

А.МАТВІЄНКО: Я вважаю, що партія буде парламентською, і я відповідально як голова партії ставлюся до цієї перспективи.

М.ФІАЛКО: Як ви прокоментуєте призначення вас заступником глави Секретаріату президента?

А.МАТВІЄНКО: Ну, президент виявив довіру, і я вдячний президенту. Я думаю, що мотивація президента і моя особисто, даючи згоду, продемонструвати, що влада здатна бути ефективною, і все зроблю для того, щоб на тому відтинку часу, який мені відведено і на тому напрямку, який мені доручено, я продемонстрував саме таку якість роботи. Іде мова сьогодні про реґіональну, кадрову політику, йде мова про зв`язки територіями, з місцевим самоврядуванням, з побудовою громадянського суспільства. Це той напрям, який я думаю, що я знаю, і думаю, що я буду робити все для того, щоб на цьому напрямку я виправдав довіру президента і очікування людей.

М.ФІАЛКО: Хоча ви сказали, що давайте не будемо шукати ворогів, але багато хто з експертів, з аналітиків таке ваше призначення на цю посаду визначають як притягнення до себе ворогів Юлії Тимошенко з боку президента.

А.МАТВІЄНКО: Та я не є ворог Юлії Тимошенко. Я про неї нічого поганого не говорив, на відміну від дій цієї партії по відношенню до УРП, коли вони дозволяють собі заявляти, що коли той або інший буде головою партії, то вони не підуть у блок. Я нічого поганого не говорив. Це право їхньої моралі. І тому я не є ворог Юлії Тимошенко. А потім мене не це мотивує у житті. Я хочу, щоб Україна була іншою. І я хочу, щоб був адекватно вимогам часу і прем`єр, і президент, і політика. І тому якщо комусь я заважаю реалізувати свою кар`єрну ініціативу, нехтуючи інтересами України, і підпорядковувати сьогодні все і вся тільки цій кар`єрі, то я не можу тоді, очевидно, бути партнером. Ми маємо розуміти, остання теза, що той, хто приходить сьогодні до влади, має згоріти на цій посаді і не думати про те, що буде у 2009 році, а просто згоріти в ім`я того, щоб 2009 рік був і щоб, як задавав нам Андрій питання, вже не було проблеми українець і антиукраїнець, а щоб була тільки проблема рухатися в одному керунку більш швидко, чи рухатися консервативно, чи соціально-демократично.

М.ФІАЛКО: Тут ще треба випрацювати якийсь закон чи клятву, яку б давали держслужбовці, приходячи на свої посади. І скажіть мені, будь ласка, розколи в партіях, які зараз відбуваються, це вже ознака наближення виборів?

А.МАТВІЄНКО: Це екзамен на зрілість політичних партій. І політичні партії повинні розуміти, що тільки монолітність цієї партії і вміння слухати один одного, а не перетискувати, дасть можливість цій партії постати. Я прийшов 22 жовтня на з`їзд, швидше думаючи про те, що очевидно, мою ілюзію не підтримають, підуть праґматично, но вчинили просто дебош, вчинили тиск, наругу…

СЛУХАЧ: Добрый день. Вы сказали, что за каждый прожитый день нужно отвечать. Я хотел бы расширить вопрос по поводу того, за какие великие заслуги перед страной вас назначили на высокую государственную должность? Я хочу напомнить о том, что когда вы руководили комсомолом, какой был результат этой работы? Какой был результат работы, когда вы руководили партией НДП? Когда вы руководили и сейчас продолжаете руководить партией «Собор»? Когда вы руководили Винницкой областью? И когда вы руководили Крымом? Какой результат?

А.МАТВІЄНКО: Я хочу сказати, що я не соромлюся за жодний прожитий день і ніколи не біг і не ховався від відповідальності, і сьогодні їду спокійно у Вінницю, сьогодні їду спокійно в Крим, сьогодні зустрічаюся з тими, з ким працював у комсомолі, і сподіваюся, що якщо наша доля з вами колись пересікалася, то й з вами я абсолютно спокійно, зустрічаючись, буду дивитися в вічі. А якщо у вас є якесь невдоволення з приводу якоїсь інформації, то ви можете задавати її спокійніше або розібратися в тій інформації.

М.ФІАЛКО: Дякую вам, пане Анатолію. І стосовно іспиту владою, який, за думками наших додзвонювачів, все-таки помаранчева влада не витримала. Стосовно того, чи витримала помаранчева влада іспит владою, «так» відповіло 209 наших додзвонювачів, «ні» – 435. Ваш коментар.

А.МАТВІЄНКО: Це є об`єктивно, тому що ми ніколи не задоволені владою. Я не знаю суспільства, яке б було задоволено владою. І саме ставлення суспільства до влади і стимулює владу змінюватися і бути кращою. Я думаю, що це добрий стимул для покращення роботи влади.

М.ФІАЛКО: Дякую вам за участь у нашій програмі. На все добре.

www.sobor.org.ua
www.matvienko.kiev.ua