Анатолій Матвієнко: Я повернувся в партію тільки для того, щоб уникнути розколу

Євген Кузьменко, "proUA", 25.10.2005 10:53

Внутрішньопартійний конфлікт в УРП «Собор» набирає обертів. Після побоїща на з’їзді партії ми поговорили з колишнім (варіант: нинішнім) главою партії Анатолієм Матвієнком. Причому вирішили не торкатися скандальних подій суботи, а поговорити про причини.

- Анатолію Сергійовичу, за нашою інформацією, Юлія Тимошенко, з одного боку підтримуючи Левка Лук’яненка, усе ж таки не хотіла псувати взаємини і з вами. Коли ви востаннє розмовляли з Юлією Володимирівною, чи обговорювали ви конфлікт в УРП «Собор»?

- У мене була з нею розмова в п’ятницю, напередодні суботніх подій. Я просто сказав їй, що зможу починати повноправні переговори після суботнього з’їзду, маючи всі надії, що він закінчиться. І сказав їй, що якщо мене оберуть головою, я буду їй дзвонити і вести розмову. Вона побажала успіхів…

-…глузливо побажала?

- Ну, як, ну, треба ж знати Юлію Володимирівну...вона сказала: «Я передам Федорчуку, щоб він себе не вів так, як він вів, наша партія буде поводитися стосовно «Собору» дуже толерантно, але за те, як завтра будуть поводитися ваші, я не відповідаю». І Юлія Володимирівна сказала це двічі. Я їй відповів: «Юлія Володимирівна, ну, якщо ви знаєте, що вони будуть робити, то скажіть». Вона сказала: «Ну, я не знаю, але мені здається, що вони дуже войовничо налаштовані».

Ну, я і думав: якщо налаштовані, то будуть виступати, говорити неприємні слова – ну, я вже до цього звик. Але те, що вони просто блокували з’їзд, надали право говорити тільки собі і нікому більше…

-У вас у БЮТ є союзники, які у конфлікті, що склався, відстоювали ваші інтереси, у тому числі перед Юлією Володимирівною?

- Я ніколи не поділяв БЮТ на союзників і супротивників. У мене була своя партійна група, і я вів свою незалежну лінію. Я ніколи не плював убік своїх партнерів і не дозволяв плювати вбік УРП «Собор». Ми не раз голосували не так, як «Батьківщина», але це наше право. Тим більше, що я завжди з повагою ставився до їхнього права відстоювати інтереси своєї партії. Але, зазвичай, ми знаходили компроміс.

- Тиждень тому, у розпал внутрішньопартійного скандалу в «Соборі», пан Юрій Костенко сказав, що переговори з УРП «Собор» про створення української правиці його партія веде саме з Анатолієм Матвієнком…

-Так. Я й далі веду переговори, більш того – я їх не припиняв: з «Порою», з УНП, з Тимошенко. Це право лідера – шукати можливі комбінації і варіанти. Коли я їх знайду, я повинен прийти на з’їзд і сказати: от один варіант із плюсами і мінусами, от другий варіант, от третій. Ось це дає вибір. А коли мені говорять: ні, давайте ми спочатку скажемо, з ким йдемо, а потім сядемо й обговоримо умови, - я вважаю, що це некоректно стосовно партії, яку я представляю. Уявіть собі: сказати вам, що я вас уже...женю на собі, а потім почати обговорювати, на яких умовах би будемо жити, - ну, ви скажете: я ж не раб!

Тому я такої логіки не підтримую і був відкритий для будь-якого переговорного процесу. Щоправда, моя відсутність і от ця ситуація в партії, що, у тому числі й з моєї вини була створена, загальмувала динаміку цих процесів. Правда, я думав, що після 22-го жовтня ми усе швидко надолужимо . Але, як виявилося, ми ні на йоту не просунулися вперед.

- В інтерв’ю нашому виданню Левко Лук’яненко заявив, що ви якось раптово заговорили про створення правиці …-…Та ну що ви говорите?! Про правицю ми говорили ще з 2001 року…

-…Я лише цитую на Лук’яненка, який стверджував, що всі ці три роки саме ви були уповноважені вести переговори від імені «Собору» - і все не могли її створити…

…і Лук’яненко в тому числі.

- І Лук’яненко?

- ...Абсолютно. Провід приймав три рішення: доручити Лук’яненку, як і мені, переговорити особисто з президентом. Оскільки президент заперечував проти будь-якої правиці , він вважав, що «Народний союз «Наша Україна» - це єдине щастя, що нарешті народилося в Україні. А я так не вважав. І ніхто в нашому проводі так не вважав. Ми вважали, що не треба валити вже побудоване. Тому що багато прихильників правоцентристських партій до Ющенка ставляться щиро. І його заклик багатьох стримував чисто з моральної точки зору…Отож, Лук’яненко було тричі доручено йти до президента і переконувати його в тому, що правиця необхідна.

- І він тричі «не сходив»?

- Я не знаю, скільки разів він не сходив. По-моєму, жодного разу. А що стосується мене, то я вів із Президентом цю розмову, коли він був у Криму. Розмова була досить довгою. І я його переконав у тому, що в цьому є сенс. Я не говорю, що Президент має давати добро чи ні, це не право Президента. Але я свою місію виконував. Я говорив з Костенком, поки був у Криму. Навіть у Криму вів переговори! Але відразу, у Києві, залишався в.о. Шевчук, який мав динамічно це проводити. І не треба спихати усе на мене. Я не знімаю із себе провини, але це некоректно.

- Скажіть, будь ласка…

-…А вам не хочеться пристати до мене від імені Лук’яненка щодо того, що тут похмура погода?

- Абсолютно не хочеться. Хоча погода дійсно похмура…

-…Ну, от можна приблизно те ж саме сказати.

- А чи не простіше повести своїх прихильників з УРП «Собор» і створити, скажімо, партію «Соборна Україна»?…

- Як повести? Ну, як, скажіть? Я не хочу колоти партію. Я вважаю, що це негоже. Це все одно, що татари бігли з-під Берестечка. Ну, я не знаю, чого вони бігли. Але вони кинули усе – і пішли. Щось там не виконав Богдан Хмельницький. А Богдан Хмельницький побіг за ними. У результаті ми маємо трагедію, що нам донині «ікається». Я не можу так робити, не хотів, не дозволяв собі. Я поважаю своїх опонентів, я не вважав потрібним сказати: от, я пішов з партії, тепер йдіть усі за мною. І тому зараз повторюю: я повернувся в партію тільки для того, щоб не допустити розколу. Тому що багато хто були налаштовані піти з мною. Але я не можу цього допустити...

www.sobor.org.ua
www.matvienko.kiev.ua